Відбір біологічних зразків для експертизи відповідно до законодавства України та його відповідність стандартам ЄС

Аналіз слідчої та судової практики показує, що деякі адвокати розцінюють відмову особи надати добровільно біологічні зразки для експертизи як виконання її права не свідчити проти себе. Аналіз положень окремих рішень Європейського суду з прав людини дозволяє зробити висновок, що фізична недоторканність особи охоплена поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположними Свободи та стосуються найбільш інтимних аспектів приватного життя, а примусове медичне втручання, навіть незначне, є втручанням у це право. Отже, у статті наведено кримінальнопроцесуальну характеристику отримання біологічних зразків для експертизи. Автори проаналізували та відповіли на питання: які саме зразки слід віднести до біологічних, і чи можна відмовитися від добровільного надання біологічних зразків на експертизу відповідно до реалізації права не свідчити проти себе. Розглянуто можливість отримання біологічних зразків для експертизи від особи, яка не є учасником кримінального провадження або не набула процесуального статусу. У статті також йдеться про законність отримання зразків для експертизи до подання інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Запропоновано алгоритм дій щодо отримання біологічних зразків для експертизи, включаючи примусове замовлення. Були використані такі загальнонаукові методи дослідження: діалектичний метод правових явищ, за допомогою якого вивчалося поняття та правова природа біологічних зразків для експертизи; порівняльний метод – у процесі порівняння норм Кримінально -процесуального кодексу України (КПК) з нормами Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та рішень ЄСПЛ тощо

слідчі дії, отримання зразків, процесуальне розпорядження, кримінальне провадження, законодавство України