Актуальність дослідження обумовлена тим, що в Україні на разі відсутні чіткі законодавчі вимоги щодо процедури сурогатного материнства. Відносно низька вартість допоміжних репродуктивних послуг зумовлює значний попит серед іноземців на використання сурогатного материнства. У зв’язку із цим постає питання про необхідність удосконалення правових засад застосування технології сурогатного материнства. Вказане обумовлює і мету дослідження – встановити правові колізії застосування технології сурогатного материнства іноземцями в Україні, розробити механізми їх подолання. У дослідженні використано методологію, що включає міждисциплінарний підхід, що дозволяє системно аналізувати теоретичні та практичні аспекти правових колізій при використанні іноземців в Україні технології сурогатного материнства, а також розробляти пропозиції щодо їх визначення. У статті розглянуто окремі аспекти правового регулювання та правові колізії при використанні технології сурогатного материнства для іноземців в Україні. Звертається увага, що в Україні понад 80% подружніх пар, які скористалися послугами сурогатного материнства, є іноземними громадянами. Розкриваються аргументи за та проти заборони сурогатного материнства для іноземців в Україні. Звертається увага на необхідність гарантування балансу приватних та публічних інтересів при законодавчому регулюванні сурогатного материнства. Досліджено порядок застосування процедури сурогатного материнства для іноземців в Україні, проблеми укладання та розірвання договору про надання послуг сурогатного материнства, а також порядок реєстрації народження дитини. Аргументується необхідність внесення змін до законодавства України та встановлення заборони на односторонню відмову від угоди про сурогатне материнство після впровадження ембріона. На основі аналізу судової практики встановлено, які проблеми можуть виникнути при реєстрації батьківства та материнства іноземними генетичними батьками у зв’язку із застосуванням іноземцями в Україні процедури сурогатного материнства у випадках, коли їхнє вітчизняне законодавство не дозволяє або обмежує. сурогатне материнство. Встановлено, що незалежно від заборони чи обмеження використання сурогатного материнства в країні, якщо дитина народилася у громадян таких батьків за кордоном, Європейський суд з прав людини виходить із позиції захисту, перш за все , права дитини та її найкращі інтереси. Для усунення юридичних колізій пропонується прийняти на рівні міжнародного акта уніфіковані підходи до визначення походження дитини, народженої внаслідок використання технології сурогатного материнства.
допоміжні репродуктивні технології, сурогатне материнство, іноземний громадянин, закон, рішення суду