У статті розкривається ціннісний потенціал верховенства права в умовах, що сприяють процесу змістовного наповнення та розвитку принципу запобігання свавільному втручанню органів влади, напрям і спрямованість якого визначаються безумовним пріоритетом прав людини. Вони стають тим орієнтиром, під впливом якого будується і оснащується юридичними засобами вітчизняна правова система, налагоджується взаємодія із урядовою системою, заснованою на здійсненні широкої довільної або дискреційної влади. Наголошується на особливостях впровадження принципу запобігання свавільному втручанню органів влади, обумовлених специфікою встановлення підстав, передбачення варіативності реалізації дискреційних повноважень цих органів, а також меж, способів, умов (обставин) такої реалізації задля досягнення рівноваги між публічними і приватними інтересами. Звертається увага на необхідність забезпечення міцності логічної конструкції «дискреція – реалізація – публічні і приватні інтереси» в разі виникнення в демократичному суспільстві потреби в обмеженні прав і свобод людини. Метою дослідження є розгляд важливого елемента верховенства права (правовладдя), зміст якого полягає в передбаченні національним законодавством правових засобів захисту від свавільного втручання органів влади у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а також здійснення кроків в напрямі визначення найприйнятнішого для правової системи України, варіанту вимог цього принципу, з поміж яких особливе місце відводиться забезпеченню достатньості повноважень владних інститутів та їх посадових осіб. Підґрунтям для цього слугують історико-герменевтичні, ціннісні (аксіологічні) уявлення про походження та рівень практичної застосовності вимог щодо запобігання (недопущення) надмірному втручанню органів влади в права людини в умовах конкретного суспільства і держави, спеціальні юридичні (порівняльно-правові, аналітичні) методи.
верховенство права, права людини, принципи, запобігання свавіллю, публічні і приватні інтереси, дискреція