Проблема якості юридичної освіти або чому маємо те, чого не повинні мати?

Вирішення актуальних питань економічної і гуманітарної інтеграції України в європейську спільноту потребує, зокрема, суттєвої модернізації вітчизняної юридичної освіти. В суспільстві і правозастосовній практиці вже давно сформувався попит на правників нової генерації, здатних кваліфіковано вирішувати складні юридичні кейси. Чисельні критики актуального стану речей справедливо вказують на широкий перелік причин незадовільного стану юридичної освіти і пропонують заходи виходу з цієї ситуації. На думку автора статті, вони, як правило, мають своє ratio, але мають усе ж таки похідний, другорядний характер. На жаль, критична аналітика не приділяє достатньої уваги безпосереднім причинам негативних явищ у царині юридичної освіти та ефективним засобам їхнього подолання. До числа таких, в першу чергу, відноситься брак нормативного і пріоритетного визначення правового і соціального статусу базових учасників освітнього процесу – науково-педагогічних працівників – в ієрархії посад у вищому навчальному закладі та гарантій його реалізації; надмірно ускладнена і перевантажена трудова функція науково-педагогічних працівників, від яких напряму залежить якість юридичної освіти. Тому автором на основі аналізу відповідних наукових публікацій, нормативних матеріалів та результатів проведеного соціологічного опитування дається критична оцінка феномену приниженості ролі і місця науково-педагогічних працівників, зокрема в ієрархічній структурі посад у вишах; причин неналежної наукової і педагогічної підготовки окремих викладачів; розбалансованості спеціалізації викладацької діяльності на кафедрах; бюрократизації навчального процесу; браку чіткого нормування навчального навантаження, що в підсумку позбавляє викладачів можливості постійно підвищувати свій науковий і методичний рівень і кваліфікацію. Автор доходить до висновку про відсутність розумної пропорційності між сучасними вимогами до юридичної освіти і реальними можливостями науково-педагогічних працівників з їхнього виконання. Тому наголошується, що реформування юридичної освіти треба починати abovo, тобто зі створення науково-педагогічним працівникам належних умов для їхньої творчої, наукової та педагогічної діяльності.

юридична освіта, реформа, науково-педагогічні працівники, навчальне навантаження, наукова і методична робота