Щодо використання московським патріархатом релігії у цілях глорифікації російської агресії проти України

У статті актуалізується чутливе питання використання релігії як інструменту м’якої сили рф для цілей «легітимізації» війни в Україні. Через концепцію «сакральних капіталів», що поєднують символічні, культурні та мережеві елементи, розкривається механізм впливу московського патріархату на свідомість українських громадян. Доводиться, що найбільшу небезпеку в контексті поширення глорифікаційної риторики, складає «мережевий сакральний капітал», що включає низку релігійних установ, керівним центром (управління) яких є московський патріархат, а також їх окремих представників. Шляхом використання загальнонаукової та спеціально-наукової методології виводиться уявлення про найбільш поширені категорії глорифікаторів-священнослужителів. Акцентується увага, що використання ними релігійних каналів для цілей виправдовування, визнання правомірною російської агресії проти України спирається на їх особистий авторитет серед релігійної спільноти та приналежність до сповідування ідей країни-агресора. Визначаються характерні інструменти поширення означеною категорією осіб ворожого порядку денного. Першим складником механізму насадження глорифікаційної свідомості називається застосування специфічних способів і засобів глорифікації, орієнтованих на широке коло адресатів, приналежних до групи «духовного впливу». Другим складником такого механізму виокремлюється послуговування як безпосередніми, так і опосередкованими зв’язками із рф. Третім називається наративізація. Окремо встановлюється, що у механізм глорифікації можуть втягуватися громадяни, які, перебуваючи під впливом духовного авторитету, свідомо або в результаті цілеспрямованого маніпулятивного впливу на них, сприяють поширенню виправдувальної риторики

глорифікація, возвеличення, легітимізація, релігія, війна