Четверте покоління прав людини: право бути людиною

У статті сформована концепція права бути людиною як фундаментальна складова четвертого покоління прав людини. Ці новації обумовлені змінами в розумні ціннісного підходу щодо права та прав людини, загалом, в умовах глобалізації та цифровізації суспільств. Зосереджено увагу на трансформації уявлень про зміст прав людини під впливом глобалізації, біотехнологічного прогресу, цифровізації та розвитку інформаційних систем. Проаналізовано сутність і структурні елементи четвертого покоління прав, зокрема інформаційні, цифрові, соматичні права, а також право на безпеку в нових техносоціальних умовах. У статті розглядається поняття автономії людини як комплексне явище, що поєднує соціальний, юридичний та біологічний аспекти. Соціальна автономія визначається як здатність особи формувати власну ідентичність і самовиражатися в матеріальному й цифровому середовищі. Юридична автономія передбачає наявність правосуб’єктності та свободу волевиявлення в правовідносинах. Підкреслюється, що лише гармонійне поєднання всіх форм автономії забезпечує повноцінну реалізацію людини як самостійного та відповідального суб’єкта в умовах сучасного суспільства. Наголошено на потребі в правовому осмисленні нових викликів, пов’язаних із ризиками втрати людської автономії, приватності, тілесної цілісності та духовної ідентичності. Обґрунтовано, що право бути людиною має охоплювати не лише класичні права й свободи, а й новітні юридичні гарантії захисту генетичної інформації, антропологічної унікальності та моральної недоторканності особи в цифрову епоху. Зроблено висновок про необхідність подальших досліджень у сфері правового регулювання людської природи, спрямованих на забезпечення гідного існування особи в умовах біо- та техносередовища.

четверте покоління прав людина, право на життя, соматичні права, інформаційні права, цифрові права, право