Легітимація загроз у національному правопорядку як антагоністичний вимір правотворення

Обґрунтовано, що конституційні вади проєкту нормативно-правового акта, які вчасно не було усунуто на етапі його розроблення, із прийняттям останнього набувають ознак загроз конституційному ладу держави, основоположним правам і свободам людини та громадянина. Наголошено на тому, що на відміну від загроз гібридного характеру, які мають прихований характер або маскуються під інші процеси в рамках правового поля, загрози, що виникають унаслідок свідомого ігнорування в правотворчій діяльності норм Конституції України, є очевидними та, як правило, їх виявлення й ідентифікація відбувається на відповідних стадіях законотворчого процесу. Встановлено, що застосування в правотворчій практиці ЄС підходів, заснованих «на наявності загрози» та на оцінці ризику, сприяє визначенню ступеня негативного впливу ризику та рівня його прийнятності за масштабами створюваних загроз. Із урахуванням вищенаведеного запропоновано впровадити в національну методологію нормопроєктування комплекс техніко-юридичних прийомів, який використовується Європейською Комісією для оцінки впливу пропонованих законодавчих ініціатив на різні сфери суспільних відносин згідно із типологією чинників впливу, з урахуванням варіативності дій у разі виявлення ризиків та загроз на основі підходів, заснованих «на наявності загрози» та на оцінці ризику, а також у системному зв’язку із фундаментальними цінностями ЄС. Цілями сталого розвитку та актами міжнародного права із особливим акцентом на наскрізній функціональній ролі основоположних прав, що у підсумку сприятиме підвищенню якості законодавства та його відповідності Конституції України. Нагальна потреба в упровадженні вищеописаного комплексу техніко-юридичних прийомів продемонстрована на деяких прикладах із національної практики правотворчої діяльності.

легітимація, загрози, правопорядок, правотворення, конституційний лад, антагоністичний вимір, фундаментальні цінності ЄС