Реформа, що не відбулася: до питання законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування

У статті знайшли відображення позиції автора щодо напрямків реформування законодавства України в сфері місцевого самоврядування. Вітчизняна історія становлення і розвитку муніципальної влади демонструє постійну увагу законодавця до її регламентування, про що, крім іншого, свідчать численні зміни до базових законів і галузевого законодавства, що регламентує компетенцію органів місцевого самоврядування в різних сферах місцевого господарства. Сучасна доктрина муніципального права акцентує на необхідності повної імплементації міжнародних і європейських стандартів в організації муніципальної влади, врахування досвіду й найкращих практик діяльності територіальних колективів розвинутих демократій, формування нової методології розподілу повноважень, заснованої на принципах субсидіарної й оптимальної децентралізації. Проте останні зміни до законодавства України свідчать про наявність різних підходів у розумінні природи муніципальної влади, її автономії та відповідальності перед територіальною громадою. Сучасний стан нормативно-правового регулювання в своїй змістовній складовій зберігає сформовані ще до набрання незалежності нашою державою наративи та теоретичні моделі окремих інститутів організації влади на місцях. Загальнодержавне регулювання, акти органів місцевого самоврядування містять достатньо значну кількість норм, що свідчать про «радянські» підходи в організації влади на місцях, другорядність у здійсненні владних повноважень муніципальними структурами порівняно з іншими інститутами публічної влади. Автором проведено аналіз чинних норм муніципального права, які збережені після 1997 року і є нормативною частиною Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Обґрунтовується позиція, що ці «відкладені зміни» законодавства можна характеризувати як нормативний бар’єр у розвитку муніципально-правових відносин у процесі становлення демократичних інституцій сучасної України, автономності та партнерських відносин між структурами громадянського суспільства, місцевого самоврядування та держави. Метою статті є аналіз існуючих у муніципально-правовій дійсності теоретичних моделей організації певних інститутів муніципального права, які були впроваджені протягом розбудови державності й організації місцевої влади в радянську добу й «автоматично» вбудовані в сучасне законодавство демократичної держави. Автор проводить дослідження окреслених об’єктів із огляду їх негативного впливу на становлення муніципальної влади в Україні та необхідності корегування законодавства шляхом усунення блокуючих норм і запровадження сучасних моделей. Обґрунтування здійснюється за допомогою методів виокремлення часткового серед загального, кількісних і якісних показників єдиного правового явища, порівняння правових інститутів минулого та сучасного в зарубіжних країнах та в Україні, окреслення закономірностей негативного впливу існуючих норм на організацію та діяльність органів місцевого самоврядування з оцінки їх демократичності й ефективності, а також теоретичного моделювання нових інститутів у муніципальному праві сучасної держави. Отримані результати дослідження використовуватимуться в нормотворчій діяльності парламенту України та представницьких органів місцевого самоврядування задля формування потужного інституту публічної влади, який повною мірою відповідатиме міжнародним і європейським стандартам.

реформа місцевого самоврядування; органи місцевого самоврядування; територіальна громада; децентралізація влади; інститут муніципального права