Держава займає відповідне місце в системі суб’єктів цивільного права. Оскільки, реалізації інтересу фізичної особи, досягається її індивідуальними діями, шляхом об’єднання осіб або поєднанням капіталу, що призводить до створення самостійної юридичної конструкції в цивільному праві, яка стає фікцією саме фізичної особи. Основна мета роботи полягає в аналізі питань щодо держави в системі суб’єктів цивільного права України. Автором доведено, що оскільки держава – це союз інтересів осіб, об’єднаних в єдиний соціальний організм з метою забезпечення їх реалізації, то юридична особа логічно синтезує в собі не тільки ознаки присутні корпорації, але й ознаки, які присутні державі як суб’єкту права. Автором наводено аргументацію про те, що держава, в якості суб’єкта цивільного права, не може мати самостійного статусу. Через співвідношення конструкції держави та юридичних осіб стверджується єдність природи їх формування в приватному праві. Природня дефектність дієздатності держави унеможливлює реалізацію її суб’єктивних цивільних прав та виконання юридичних обов’язків в інший спосіб, ніж встановлений для виконання нею публічно-правових функцій, тобто через органи державної влади. Така модель відносин між державою та юридичними особами публічного права вписується в конструкцію інституту представництва. Розкривається правоздатність держави, обґрунтовується її універсальний характер. Наводяться аргументи на користь спеціальної правоздатності органів державної влади за цивільним законодавством України.
дієздатність, юридичні особи, органи державної влади, правосуб’єктність, публічне право.
Взято з Вісник НАПрНУ №4, 2017р
Сторінки 67-77