Відповідно до статті 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Такий підхід не є виключенням і вже давно відображений у законодавстві кожної демократичної та розвиненої європейської країни. Сьогодні права і свободи людини та їх гарантії визначають основний зміст і спрямованість дій держави, що повністю відповідає перед людиною за свою діяльність та має своїм головним обов'язком утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Проте не зважаючи на усі зусилля з боку держав, у тому числі й України, щодо профілактики порушення прав людини і громадянина, їх кількість з кожним роком тільки зростає. Особливо гостро постає питання захисту вразливих верств населення, однією з яких є особи засуджені та узяті під варту. У статті робиться висновок про удосконалення інституту досудової доповіді, для призначення відповідного покарання. Доводиться потреба у постійному забезпеченні кваліфікованого соціального та психологічного супроводу засуджених, як під час заходів наглядової пробації так і на етапі пенітенціарної пробації. Наголошується на створенні системи патронажу над засудженими, що звільнилися умовно достроково протягом одного року після звільнення. Здійснення контролю за їх поведінкою, перевірка соціально побутових умов, психологічно та емоційного станів є важливими складовими у механізмі застосування апробаційних програм. Саме тому не викликає сумнівів актуальність проведення повного та ґрунтовного наукового дослідження питання захисту прав людини, що перебуває у конфлікті з законом, крізь призму кількісної та якісної складової скарг, що надійшли до компетентних органів української держави, з метою встановлення основних причин виникнення порушень, та забезпечення їх профілактики у майбутньому
робота з засудженими, альтернативні покарання, механізм попередження порушень, система патронажу, умови тримання засуджених