Особливості оновлення цивільного законодавства України у сфері права на інформацію в умовах розвитку глобального віртуального середовища

Право на інформацію вирізняється сьогодні особливостями реалізації і захисту порівняно із первісними підходами, закладеними у Цивільному кодексі України і пов’язаними із звичними для врегулювання правом відносинами у матеріальному «фізичному» світі. Стаття присвячена особливостям оновлення цивільного законодавства України у сфері права на інформацію в умовах розвитку глобального віртуального середовища, а також аналізу поняття «віртуальності» для виявлення специфіки врегулювання інформаційних відносин. Зроблено висновок, що правове регулювання у сфері інформаційних відносин загалом і права на інформацію, зокрема, повинно ґрунтуватися передусім на традиційних правових конструкціях і з використанням притаманного цивільному праву категоріального апарату, а для створення адекватного викликам інформаційного суспільства законодавства необхідно чітко узгодити позиції науковців і законотворця щодо поняття, змісту, ознак інформації, специфіки інформаційних процесів і систем, про яку йдеться також у роботах представників інших галузей науки – філософії, фізики, кібернетики та ряду інших. Звертається увага на те, що інформація в цивільному праві розглядається як окремий нематеріальний об’єкт (ст.200 Цивільного кодексу України), а в Книзі другій Цивільного кодексу України цей об’єкт набуває ознак особистого немайнового блага з усіма його ознаками і особливостями. Автор приходить до висновку, що розуміння процесів, які відбуваються у розвиненому віртуальному середовищі, потребує на сьогодні узгодження позицій щодо забезпечення і реалізації, охорони і захисту цього права із Європейськими і світовими тенденціями. Такі чинники зумовили, окрім іншого, необхідність оновлення (рекодифікації) Цивільного кодексу України. Автором встановлено, що починаючи з першої, практично кожна стаття Цивільного кодексу України містить елементи інформаційного змісту, інформаційно наповнена, або пов’язана з інформацією чи інформаційними відносинами, інформаційними правами учасників цивільних відносин, що потребує, у свою чергу, уточнення, легального закріплення і доповнення у нормах оновленого кодексу. Пропозиції, які висловлюються у цій статті, спрямовані на подальші дослідження права на інформацію і допомагають знайти відповідь на основне питання – яким має бути оновлене законодавство у сфері регулювання відносин, пов’язаних із правом на інформацію в умовах розвитку віртуальних систем і мереж, і з урахуванням сучасних Європейських і світових тенденцій у правовому забезпеченні процесів, що відбуваються у глобальному віртуальному середовищі

немайнове право, міжнародні акти, віртуальність, інформаційні відносини, рекодифікація