Зміцнення інституційної спроможності Конституційного Суду України в умовах сучасного суспільства як науково-практична проблема

Сучасне наукове дослідження проблем конституційної юрисдикції в Україні зумовлене не тільки усталеним теоретико-практичним їх значенням для правової доктрини та правозастосування. В умовах сучасних світових викликів і загроз, які неминуче відбиваються на внутрішньому правопорядку України, зважаючи на національні проблеми у сфері дотримання прав і свобод людини, взаємодії держави та суспільства, законотворчості, правозастосування і відправлення правосуддя тощо, потреба у зміцненні інституційної спроможності Конституційного Суду України виступає важливим науково-практичним завданням. Воно спрямоване на посилення стабільності функціонування інституту конституційної юрисдикції за складних суспільно-політичних ситуацій, відновлення суспільної довіри до Конституційного Суду і держави загалом, підвищення ефективності правової охорони Конституції України та забезпечення її верховенства, відродження поваги до Основного Закону і верховенства права, наближення роботи Конституційного Суду до кращих міжнародних стандартів конституційної юрисдикції. Метою статті виступає обґрунтування дослідження проблеми зміцнення інституційної спроможності Конституційного Суду України як комплексної науково-прикладної, що передбачає її розв’язання на міждисциплінарному науковому просторі. Використовуються загальнонаукові методи дослідження, соціологічний метод, структурно-функціональний, а також міждисциплінарний підходи. Інституційна спроможність Конституційного Суду України розглядається як інституційна властивість органу конституційної юрисдикції, що відображає його організаційно-функціональну здатність забезпечувати за визначених умов і ресурсів реалізацію своїх завдань, функцій і повноважень. Показниками інституційної спроможності Конституційного Суду виступають ефективність, стабільність та його адаптованість до змін. Зміцнення інституційної спроможності Конституційного Суду має відбуватися шляхом правового забезпечення посилення його незалежності від політичного впливу, удосконалення механізмів відбору кандидатур на посади суддів, модернізації процедур конституційного провадження, розвитку механізму взаємодії Суду із громадськістю тощо. Визначаються основні напрями дослідження інституційної спроможності Конституційного Суду.

громадянське суспільство, верховенство права, конституційна юрисдикція, комплексна проблема, міждисциплінарний підхід.