Транскордонні банкрутства та рекодифікація цивільного законодавства України

У статті висвітлюються окремі аспекти регулювання відносин неспроможності у контексті рекодифікації цивільного законодавства. Зроблені висновки можуть бути використані у процесі подальшого удосконалення чинного законодавства у сфері з метою врахування сучасних тенденцій розвитку міжнародного приватного права, у тому числі і міжнародного цивільного процесу. При проведенні дослідження було враховано те, що банкрутство є надзвичайно складною сферою законодавства із достатньо специфічними правилами розгляду такої категорії справ, оскільки у більшості випадків рішення зазвичай містять економічні засоби вирішення проблем заборгованості приватної особи. Складність розгляду таких справ підвищується, коли в ній присутній іноземний елемент, оскільки успішність вирішення колізій має забезпечуватись серед іншого і координацією дій суддів та призначених адміністраторів в судових провадженнях, відкритих у різних юрисдикціях. У процесі проведення дослідження було встановлено, що існуюча в Україні практика розгляду так званих транскордонних справ про банкрутство щодо вирішення колізій конфліктуючих законів засвідчує неефективність застосування відомих у міжнародному приватному праві правових категорій, серед яких є взаємність та публічний порядок. Найпростішим способом вирішення існуючих проблем може стати повне виключення відповідних положень із Кодексу з процедур банкрутства, а в судах застосовувати відповідні положення спеціального у сфері регулювання колізій правопорядків законі – Законі «Про міжнародне приватне право», визначення яких відповідають найкращій світовій практиці. У процесі рекодифікації міжнародного приватного права пропонується процесуальні норми закону у сфері банкрутства узгоджувати з положеннями про міжнародний цивільний процес. Це передусім стосується тих норм, що містять положення про підсудність справ про банкрутство та центр основних інтересів. Потребують також перегляду та модернізації і норми чинного законодавства, присвячені процесуальним аспектам банкрутства, зокрема положення щодо надання судової допомоги та виконання доручень. Ці положення обов’язково повинні бути представлені у правовому інструментарії міжнародного цивільного процесу як частини міжнародного приватного права. Виконання зазначених завдань стане значним кроком у наближенні законодавства про міжнародний цивільний процес до міжнародних стандартів, а застосування норм цієї сфери законодавства наблизить до найкращої світової практики. Результатом стане зміна практики відмови у визнанні іноземного провадження у справах про банкрутство на основі недостатньо обґрунтованих підстав, а визнання іноземних проваджень у справах про банкрутство сприятиме налагодженню ефективного співробітництва судів та призначених адміністраторів

рекодифікація цивільного законодавства, транскордонні банкрутства, визнання іноземного провадження, взаємність, неспроможність, публічний порядок