Системним недоліком оподаткування є відсутність державної політики у сфері правового регулювання цін та відсутність зв’язку між цінами та доданою вартістю товарів/послуг. У Податковому кодексі немає визначення доданої вартості, а для визначення бази оподаткування використовується звичайна ціна (за згодою сторін операції купівлі/продажу). Зазначені недоліки нормативно-правової бази не лише дозволяють, а й спонукають платників шукати шляхи ухилення (або уникнення) від оподаткування, отримання незаконної компенсації з бюджету та вивезення капіталу за кордон. Цьому сприяє певний спосіб адміністрування ПДВ, який передбачає запровадження податкових правовідносин між платниками та використання додаткових елементів правового механізму податку: податкових накладних, податкових відрахувань та відшкодування з бюджету. Податківці безуспішно намагаються виправити недоліки нормативно-правових актів шляхом ускладнення адміністративних процедур справляння ПДВ. Податкове законодавство України не дозволяє однозначно визначити базу основних податків, сприяє її розмиванню, виведенню капіталу в офшорні юрисдикції та породжує корупцію на всіх рівнях державного регулювання. Усунення зазначених недоліків податкового законодавства вимагає визначення поняття доданої вартості та встановлення її співвідношення з ціною та базою оподаткування ПДВ, ПДФО, податком на прибуток та базою внесків на соціальне страхування. Сума сплачених податків: ПДВ, податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток та ЄСВ дозволяє розрахувати справедливу ринкову ціну та забезпечити макроекономічну стабільність, рівноцінний обмін на ринку та автоматичний контроль за виконанням податкових зобов’язань. Також пропонувалося прибрати незвичайні елементи правового механізму ПДВ – відшкодування ПДВ та вхідний ПДВ.
додана вартість, факторний дохід, справедлива ринкова ціна, база оподаткування, розрив ПДВ