Щодо оптимізації правового регулювання використання спеціальних знань у формі залучення спеціаліста у кримінальному провадженні

У статті аналізуються такі форми (напрямки) участі спеціаліста в кримінальному провадженні, як надання: 1) консультаційної допомоги; 2) безпосередньої технічної допомоги; 3) висновків під час досудового розслідування кримінальних проступків, які відповідно до ст. 298-1 КПК України є самостійним видом доказу за процесуальним джерелом закріплення. Зокрема, при характеристиці консультаційної допомоги висловлена думка, що визначені в ч. 1 ст. 71 КПК України повноваження спеціаліста (надання консультацій, пояснень, довідок та висновків під час досудового розслідування і судового розгляду) по суті є різними формами надання такої допомоги. Визначено, що результати консультаційної діяльності спеціаліста можуть мати значення для вирішення як організаційно-тактичних, так і процесуальних завдань (тобто мати орієнтуюче та доказове значення), що у свою чергу впливає на питання щодо порядку їх фіксування в матеріалах провадження: якщо вони сприяють вирішенню організаційно-тактичних завдань, то необхідності в їх процесуальній фіксації немає (хоча теж може мати місце), якщо ж вони допомагають вирішити процесуальні завдання, таке фіксування є обов’язковим. Консультаційна діяльність спеціаліста у формі усних пояснень під час проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій, немає самостійного доказового значення, а є змістом такого документа (як процесуального джерела доказів) як протоколу певної слідчої (розшукової) дії, до якого вони заносяться. Письмові ж консультації спеціаліста з поставлених на його розсуд питань слідчим чи судом (у формі письмових пояснень, довідок та висновків спеціаліста) повинні долучатися до матеріалів кримінального провадження, набуваючи при цьому самостійного статусу такого процесуального джерела доказів як документа, оскільки відповідають вимогам ч. 1 ст. 99 КПК України. У зв’язку з таким розумінням сутності консультаційної діяльності спеціаліста та значення її результатів, підтримана пропозиція про внесення змін у ч. 2 ст. 99 КПК України про доповнення переліку різновидів документів новим пунктом з певними редакційними правками, але відкинута пропозиція про внесення змін до ч. 4 ст. 71 КПК України (про доповнення прав спеціаліста), як така, що є лише конкретизацією консультаційної форми залучення спеціаліста в кримінальне провадження, не стосується всіх можливих об’єктів консультування та поширюється тільки на стадію досудового розслідування, а не на все кримінальне провадження. За результатами характеристики третьої форми (напрямку) залучення спеціаліста в кримінальне провадження, висловлена думка про неприйнятність пропозиції про доповнення ч. 3 ст. 214 КПК України положенням, яке передбачатиме можливість проводити до внесення в ЄРДР відомостей про початок кримінального провадження, не тільки огляду місця події, а й таких дій як отримання довідок та висновку спеціаліста, не тільки щодо кримінального проступку, а й щодо злочину, оскільки вона суперечить одній із основних концептуальних ідей КПК України 2012 року про необхідність розпочинати кримінальне провадження щодо будь-якої інформації про кримінальне правопорушення, попередньо її не перевіряючи. Матеріали статті представляють як теоретичну, так і практичну цінність. Вони можуть бути використані для подальшого наукового дослідження правового регулювання використання спеціальних знань у формі залучення спеціаліста у кримінальному провадженні, а також для належного розуміння та здійснення правозастосовної кримінальної процесуальної діяльності.

кримінальне провадження, кримінальне процесуальне доказування, докази, кримінальні проступки, злочини, спеціальні знання, залучення спеціаліста, документ як вид доказу, консультаційна допомога спеціаліста, технічна допомога спеціаліста, висновок спеціаліста, Єдиний державний реєстр досудових розслідувань