Стаття присвячена аналізу стану законодавчого регулювання інституту прав, суміжних з авторськими, з урахуванням ретроспективи, в контексті його розвитку в рамках права ЄС та впливу останнього на вітчизняне законодавство. З огляду на паралельність процесів, що відбуваються сьогодні – уніфікація законодавства про авторське право в ЄС, яка є обов'язковою у світлі фундаментальних принципів права ЄС, та гармонізація законодавства України у відповідності до євроінтеграційних зобов'язань – звертається увага на тенденції в розвитку правового регулювання як суміжних прав в Україні, так й авторського права per se в цілому. Систематизація українського законодавства у сфері авторського права і суміжних прав відповідає підходам, притаманним континентальному європейському праву в цілому, та європейському авторському праву зокрема. Положення вітчизняного законодавства концептуально відповідають положенням Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26.10.1961 (Римська конвенція), Угоди ТРІПС 1994 року (ст. 14), Договору ВОІВ про виконання і фонограми від 20.12.1996 (ДВФ), а також Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Однак, ураховуючи євроінтеграційний курс України, в тому числі адаптацію вітчизняного законодавства до законодавства ЄС, все ж таки доцільно оцінювати ці зміни через призму чинних законодавчих актів ЄС. Це пов'язано з тим, що вимоги, передбачені Угодою про асоціацію, в тому числі в частині регулювання суміжних прав, уже не узгоджуються з чинними положеннями права ЄС. Основним завданням вбачається чітка та послідовна імплементація acquis ЄС відповідно до останніх тенденцій європейського права, не допускаючи жодних законодавчих експериментів.
суміжні права, авторське право, континентальне європейське право, уніфікація авторського права ЄС, виконавці, автори