Визнання базових потреб неастронавтів під час комерційних космічних польотів

Представлене дослідження пов'язує міжнародне законодавство про космос та законодавство про інтелектуальну власність з метою правової підтримки індустрії космічного туризму при викликах комерційних космічних польотів. Стаття має на меті визнати та задовольнити основні потреби людей, які не є космонавтами, закликаючи до впровадження правової бази щодо захисту базових потреб космічних туристів шляхом їх визнання. Автори, застосовуючи методологію піраміди Маслоу та кола сталого розвитку ООН, пропонують спочатку визначити базові потреби шляхом виокремлення допоміжних елементів, а саме: (1) природа походження потреб, (2) клієнт космічного туризму, (3) основні потреби людини в космосі, (4) сторони «дотику» та (5) територія невагомості. Враховуючи результати дослідження, автори дійшли висновку, що стійкий цикл обміну та взаємодії зазначених елементів не лише залежить від тріади базових людських потреб у самому космосі, а й формує ефективний правовий оборот між (а) міжнародним правом, (б) правом інтелектуальної власності та (в) космічним туризмом, який є необхідним для сталості, та закріпленості потреб з наступним урегулюванням відповідно. Водночас основні потреби некосмонавтів, на думку авторів, повинні бути визнаними не лише з правової точки зору, а й шляхом розробки інновацій розроблених спеціально для тих чи інших потреб космічних туристів. Така позиція підтверджується результатами проведеного соціального експерименту, які й, окрім того, демонструють не лише важливість розроблених ключових елементів, а й доводить необхідність у приділенні уваги до інновацій для якісного обслуговування базових потреб космічних туристів та їх наступного задоволення.

космос, космічний туризм, фундаментальні потреби людини, піраміда Маслоу, сталий розвиток ООН