Отримано 16.10.2024, Доопрацьовано 16.11.2024, Прийнято 19.12.2024
У статті проаналізовано ключові доктринальні підходи до визначення сутності та проявів дигіталізації законодавчої влади, яка має дві тісно пов’язані між собою сторони: технологічну (охоплює серію взаємозумовлених технологічних змін в організації парламентської роботи) та правову, упорядковану, урегульовану й організовану правом, що має на меті сприяти доцільним змінам у парламентській діяльності. Дигіталізація законодавчої влади надає додатковий імпульс формалізації й раціоналізації парламентської діяльності, сприяє економії парламентського часу та інтелектуальних зусиль, робить сучасний парламент відкритим для впливу суспільного загалу, для інтелектуальних і правових інновацій, відповідальнішим та більш чутливим до суспільним потреб. Показано, що ключовими особливостями сучасного періоду дигіталізації законодавчої влади є: реалізація концепції електронного законодавчого процесу від початку до кінця шляхом організації проходження законопроєкту через систему єдиного електронного документообігу в межах законотворчого трикутника (народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України); забезпечення особистої участі парламентаріїв у пленарних засіданнях шляхом упровадження сенсорної кнопки; інституціалізація проведення засідань парламентських комітетів та тимчасових комісій у дистанційному режимі (за допомогою відеоконференції), а також розроблення правових засад переходу парламенту в умовах воєнного часу до проведення пленарних засідань у дистанційному режимі. Констатовано, що досі залишаються невирішеними проблеми дигіталізації законодавчої влади в Україні, зокрема розроблення реалістичної та дієвої процедури залучення громадян, наукової спільноти, експертних структур органів виконавчої та судової влади до законотворчого процесу; завершення переведення всього законодавчого процесу в цифровий формат; створення правової бази для верифікації результатів волевиявлення депутатів в умовах дистанційних пленарних засідань парламенту та його органів; посилення інституційної спроможності Апарату Верховної Ради України щодо впровадження дигіталізації в роботу парламенту, його органів і народних депутатів.
дигіталізація, законодавча влада, парламент, e-демократія, e-парламентаризм, інформаційно-комунікаційні технології