Фраудаторні та фіктивні правочини у контексті переходу майна заборонених політичних партій у власність держави

У статті розкрито правову природу фраудаторних і фіктивних правочинів у контексті переходу майна заборонених політичних партій у власність держави. З’ясовано зміст і ознаки цих правочинів, їх роль у забезпеченні реалізації рішень судів про заборону партій та повернення активів у державну власність. На основі аналізу норм цивільного, господарського та конституційного права, а також судової практики Верховного Суду визначено критерії розмежування фраудаторного і фіктивного правочинів. Доведено, що фраудаторний правочин характеризується наявністю волевиявлення сторін, але має протиправну мету – завдання шкоди державним інтересам. Обґрунтовано ефективність позову про визнання недійсним договору дарування та застосування реституції як належних способів судового захисту в справах щодо повернення активів заборонених політичних партій. Наукову новизну дослідження становить обґрунтування доктринальної моделі фраудаторного правочину як особливого різновиду зловживання правом, що поєднує приватно- і публічно-правові елементи та може бути використаний для захисту державних інтересів у публічно значущих правовідносинах. Запропоновано критерії ідентифікації фраудаторних дій, які мають значення для уніфікації судової практики в справах, пов’язаних із відчуженням активів політичних партій, діяльність яких заборонено судом. Зроблено висновок, що застосування інституту фраудаторності в правовій системі України є проявом принципу верховенства права та сприяє утвердженню засад справедливості й добросовісності у сфері захисту публічної власності. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання при підготовці процесуальних документів Міністерством юстиції України, розробленні правових позицій для судових органів, а також у вдосконаленні законодавчого регулювання щодо визнання недійсними правочинів, спрямованих на ухилення від переходу майна у власність держави.

правочин; договірне право; верховенство права; добросовісність; недійсність правочину; державна власність; реституція; інтереси держави; суспільні інтереси; судовий захист; ефективність