Нормативні засади вуглецевого фермерства в ЄС і його країнах членах: порівняльно-правове дослідження

Розвиток вуглецевого фермерства є ключовим правовим та екологічним пріоритетом у контексті мети Європейського Союзу щодо досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року. Актуальність цього дослідження полягає у дедалі більшому визнанні сільськогосподарських практик, що сприяють поглинанню вуглецю та зменшенню викидів парникових газів, як невід’ємних складників кліматично орієнтованого землекористування та стратегій розвитку сільських територій. Мета статті – дослідити правову природу вуглецевого фермерства в рамках нормативно-правової системи Євросоюзу та оцінити перспективи його інтеграції в українське законодавство як інструменту сталого розвитку сільського господарства та правової гармонізації із Союзом. У роботі застосовуються теоретико-правові та порівняльні підходи до вивчення інституту вуглецевого фермерства, аналізуються первинні та вторинні законодавчі акти Європейського Союзу, політичні інструменти його держав-членів, а також стратегічні плани, що регулюють охорону навколишнього середовища, аграрну політику та політику в сфері клімату. Результати дослідження демонструють, що вуглецеве фермерство в Союзі еволюціонувало від абстрактної політичної концепції до законодавчо врегульованого правового інституту, забезпеченого такими нормативними інструментами, як Спільна сільськогосподарська політика, Європейський кліматичний закон та нещодавно затверджена Система сертифікації видалення вуглецю. Зазначені нормативно-правові акти встановлюють критерії сертифікації, моніторингу та обліку вуглецю, водночас надаючи державам-членам можливість впроваджувати індивідуальні національні моделі. Франція, Іспанія, Німеччина, Польща, Італія та Нідерланди пропонують приклади різноманітних регуляторних стратегій, включаючи створення спеціальних реєстрів, запровадження добровільних схем сертифікації та впровадження програм фінансових стимулів за практики, спрямовані на поглинання парникових газів. Практична цінність пропонованого наукового аналізу полягає в обґрунтуванні необхідності розробки в Україні національної правової бази для підтримки розвитку інституту вуглецевого фермерства. Зокрема, це передбачає унормування термінології в цій сфері, запровадження процедур сертифікації та створення ринкової інфраструктури для торгівлі вуглецевими одиницями. Зазначені заходи є важливим кроком у напрямі адаптації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС у сфері охорони навколишнього середовища, забезпечення доступу до фінансування заходів із протидії зміні клімату, а також сприяння розвитку сталого сільського господарства.

вуглецеве фермерство; Система сертифікації видалення вуглецю; Спільна сільськогосподарська політика; механізми кредитування вуглецю в сільському господарстві; кліматично стійкі сільськогосподарські практики; декарбонізація сектору землекористування; адаптація національного законодавства