Актуальність дослідження обумовлена тим, що правова аргументація, якою послуговуються зокрема судді під час ухвалення рішень, часто зазнає критики. Допомогти вирішити актуальне завдання з покращення правової аргументації може саме загальнотеоретичне осмислення правової аргументації, що й є метою даного дослідження. У статті обґрунтовано загальнотеоретичну модель правової аргументації, яку здійснюють у різних видах юридичної діяльності – правотворенні, правотлумаченні, правозастосовуванні, правореалізації. Для цього використано такі методи дослідження як загальнотеоретичний, моделювання, дедукції, аналізу й абстрагування. Запропоновано розмежовувати термінологічно правове аргументування як діяльність і правову аргументацію як результат цієї діяльності, а також результат діяльності з реконструювання правової аргументації іншого суб’єкта, та надано визначення кожного з цих понять. Встановлено, що загальнотеоретична модель правової аргументації охоплює склад (корпус) правової аргументації, інструменти правової аргументації, реконструювання й оцінювання правової аргументації. Виявлено, що до складу (корпусу) правової аргументації підставно відносити: аргументувальну ситуацію; суб’єктний склад; мету правої аргументації; об’єкт правового аргументування; зміст правового аргументування. Виокремлено субстантивний та процесовий аспекти інструментів правового аргументування. Практична цінність статті полягає у тому, що загальнотеоретична модель правової аргументації створює підстави для покращення аргументувальної практики у різних видах юридичної діяльності
загальнотеоретична модель правової аргументації, склад (корпус) правової аргументації, аргументувальна ситуація, інструменти правового аргументування, реконструювання й оцінювання правової аргументації