Правопорушення проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Це дає підставу для визнання цих правопорушень найбільш небезпечними і віднесення їх законодавцем до особливо тяжких або тяжких правопорушень. За допомогою загальнонаукових методів (аналізу, синтезу, дедукції, індукції, аналогії, абстрагування) та методів формальної логіки досліджено нормативні акти, матеріали кримінальних проваджень, аналітичні матеріали, концепції, погляди авторів з окремих питань. Нормативну базу роботи склали Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закон про Національну безпеку України та останні зміни до Особливої частини закону України Про кримінальну відповідальність. Емпіричну основу дослідження становлять вироки вітчизняних судів різних інстанцій, що розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень за 2013–2023 років (опрацьовано 189 судових рішень). Встановлено, що типова ситуація має значення для розробки тактики окремих слідчих і оперативно-розшукових дій у залежності від сформованої обстановки на конкретний період розслідування, розробки спеціальних методик розслідування і наукових рекомендацій з найбільш реального висування загальних і спеціальних версій, їхній перевірці стосовно до конкретних слідчих ситуацій. Типова слідча ситуація на предмет встановлення осіб, які мають підвищену суспільну небезпечність, важлива для вибору комплексу і черговості слідчих і оперативно-розшукових дій, встановлення задач і характеру взаємодії членів слідчо-оперативної групи, що беруть участь у розслідуванні
розслідування, слідча ситуація, правопорушення, основи національної безпеки України, криміналістичні провадження