Парадигма реформування вищої юридичної освіти в Україні в контексті практичної підготовки студентів-практиків

Актуальність дослідження обумовлена тим, що існує особливий суспільний запит щодо якості правничої освіти, забезпечення відповідності змісту юридичної освіти сучасним вимогам ринку праці та завданням професійної діяльності правників. Метою статті є розгляд методологічних, науково-теоретичних, законодавчих, освітніх, навчально-методичних засад щодо практичної орієнтованості освітнього процесу з підготовки правників як парадигми реформування вищої юридичної освіти та визначення форм організації освітнього процесу, спрямованих на покращення якості юридичної освіти. Методологічна база дослідження сформована з урахуванням філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів наукового пізнання. Запропоновано концептуальні підходи щодо впровадження в освітній процес вищих юридичних навчальних закладів можливих навчально-методичних форм організації  практичної підготовки студентів з урахуванням елементів Болонського процесу та формування єдиного освітнього простору за європейським вектором розвитку України. Розглянуто методологічні, науково-теоретичні, організаційно-правові, навчально-методичні засади до загального розуміння практичної підготовки студентів правників у освітньому процесі, її функціонального призначення в умовах здійснення реформи юридичної освіти як складової правової реформи в Україні. Наголошується на необхідності збереження і подальшого розвитку фундаментальної вищої юридичної освіти та поєднання її зі сформованими національними і зарубіжними доктринами права та практичною орієнтацією освітнього процесу як парадигми реформування юридичної освіти в Україні. Зроблено висновок про те, що  формування практичних навичок та вмінь у здобувача юридичної освіти відбувається в освітньому процесі завдяки різноманітним формам навчально-методичної організації освітнього процесу. Зокрема, розглянуто особливості проведення практичних занять з використанням кейс-методів та вирішенням казусів, а також бінарних занять, проходження практики, роботи в юридичній клініці, здійснення дуальної освіти, участі в судових дебатах тощо. Практична цінність дослідження полягає в тому, що в статті доведено, що в освітньому процесі доцільно зберігати національні традиції вищої юридичної освіти та запроваджувати нові, прогресивні форми організації освітнього процесу, спрямовані на підвищення якості вищої юридичної освіти, яка б відповідала вимогам ринку праці та викликам, що стоять перед сучасним демократичним суспільством, глобальним тенденціям розвитку та завданням професійної діяльності правників у різних сферах

правник, освітній процес, практична орієнтованість, кейс-метод, юридичні клініки, дуальна освіта