Отримано 31.01.2025, Доопрацьовано 28.02.2025, Прийнято 30.06.2025
Організація вищої освіти є важливим інструментом реалізації суспільних запитів на підготовку фахових спеціалістів у тій чи іншій галузі життєдіяльності соціуму. Право, як єдиний у нинішньому світі універсальний регулятор суспільних відносин, покликане забезпечувати безперебійне функціонування інституційних та суспільно-владних механізмів взаємодії за будь-яких обставин. Заклади вищої правничої освіти в цих процесах відіграють роль головного постачальника фахових кадрів, зокрема, для системи державного управління, судових на правоохоронних органів, адвокатури, нотаріату. Саме вони забезпечують згадані інституції кваліфікованими фахівцями, не тільки надаючи їм фахові навички, а й у цілому формуючи так званий професійний світогляд. Водночас юриспруденція як наука і навчальна дисципліна є динамічною освітньою галуззю, що безперервно адаптується під актуальні суспільні запити, потребуючи постійного вдосконалення. Ці адаптаційні процеси потребують аналізу й узагальнення для цілісного розуміння напрямків розвитку правничої освіти. Метою цього дослідження є визначення основних завдань, що є найбільш актуальними для сфери правничої освіти на сучасному етапі. Виділяються три основні сфери суспільних змін, що найбільшим чином впливають сьогодні на організацію життя країни. Умовно ці сфери можуть бути визначені як відображення світових процесів глобалізації, проявом якої в сфері освіти є потреба в інтернаціоналізації останньої; відображення сучасних суспільних процесів, найістотнішими для яких стали пандемія COVID-19 і війна рф проти України, а також розвиток новітніх технологій, що призводить до істотних змін в організації як освітньої, так і юридичної діяльності. У статті послідовно розглядаються всі три вказані напрями, аналізується нормативно-правова база, що була створена задля забезпечення вирішення завдань, які постають на кожному з напрямів, визначаються ресурси, що були запропоновані міжнародними інституціями для вирішення сучасних проблем у сфері правничої освіти, які можуть бути використані при вивченні окремих тем. Визначаються аспекти, що є специфічними саме для сфери правничої освіти. Зокрема зауважується на актуальності перегляду змісту навчальних матеріалів у зв’язку з істотними змінами в законодавстві, що відбулися після початку широкомасштабного вторгнення рф. Визначається, що важливим аспектом практичної складової сучасної правничої освіти є не лише традиційні практичні навички юриста, а й користування цифровими інструментами, включаючи систему Електронний суд. Сучасна комунікація визначається не лише як інструмент, а й як об’єкт правового регулювання.
правова реформа, юридична освіта, пандемія, війна в Україні, академічна мобільність, європейська інтеграція