Основні права і свободи людини й громадянина в законодавчих актах доби УНР

Мета даної роботи полягає у дослідженні найважливішої складової відродження української державності у 1917-1920 рр. У статті висвітлюються проблемні аспекти захисту основних прав і свобод людини й громадянина, відображені у законодавчих актах доби Української Народної Республіки, Гетьманату П. Скоропадського, Директорії та Західноукраїнської Народної Республіки. Досі ця тема висвітлювалася побіжно в контексті історії утворення та діяльності Української Центральної Ради і Директорії. Розглянуто відображення в їх законодавчих актах основних прав і свобод людини й громадянина, соціально-політичні аспекти їх реалізації та захисту. В Універсалах Центральної Ради, відозвах та в нормативних актах уряду – Генерального Секретаріату підтверджувалися і проголошувалися демократичні свободи. Права громадян України були чітко визначені й викладені в Конституції Української Народної Республіки (Cтатуті про державний устрій, права і вольності УНР). Для досягнення поставленої мети у статті використовується система методів наукового пізнання, зокрема загальнонаукові та спеціально-юридичні. Практична цінність дослідження полягає у висвітленні гуманістичного змісту вітчизняного державотворення за доби його відродження на початку ХХ століття. Зроблені висновки можуть бути використані в дослідженнях з історії вітчизняного державотворення, в практиці сучасного законотворення. При проведенні дослідження було враховано й те, що основні права і свободи людини й громадянина – традиційно змістовна складова історії України, зокрема нормативних актів органів державного управління часів ще Визвольної війни українського народу 1648-1654 рр.

Універсали Української Центральної Ради, Конституція УНР, Універсал Трудового конгресу України про природні права українського народу, соціально-політичні права громадян УНР.