У статті розглянуто проблему щодо необхідності розширення завдань криміналістичної науки у зв’язку з викликами, що з’явилися після широкомасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію незалежної України і ведення агресивної війни, в ході якої загарбники здійснюють численні злочини проти мирного населення, знищують життєво важливу інфраструктуру, культурно-історичні об’єкти, вчиняють злочини геноциду та екоциду, що є грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права. У зв’язку з цим окреслено питання, що потребують вирішення у галузі криміналістичної техніки, криміналістичної тактики і в криміналістичній методиці розслідування. Звертається увага на необхідність вивчення всіх видів озброєння, які використовуються російськими агресорами та наслідків і слідів їх застосування. Досліджуються організаційно-тактичні особливості проведення слідчих дій, отримання та фіксації різного виду доказів, у тому числі цифрових (електронних). Підкреслюється необхідність використання спеціальних знань при проведенні слідчих дій, а також у формі призначення і проведення відповідних судових експертиз. Виходячи з аналізу міжнародних документів та вітчизняного кримінального законодавства, з’ясовується поняття та коло воєнних злочинів, що дає змогу визначити предмет, спрямованість і структуру видових і підвидових методик розслідування. У висновках сформульовані нові завдання, що постають перед криміналістичною наукою у зв’язку з особливостями розслідування воєнних злочинів, й обґрунтовується доцільність створення її окремої галузі – воєнної криміналістики.
завдання криміналістики, воєнні злочини, криміналістична техніка, тактика і методика розслідування воєнних злочинів, воєнна криміналістика