Криміналістична прогностика

Сучасний етап розвитку криміналістики характеризується активізацією її прогностичної функції, що сприяє істотному підвищенню теоретичної цінності і практичної значущості досліджень, поліпшенню якості теоретичних розробок і практичних рекомендацій. Актуальність досліджуваної в статті проблематики обумовлена необхідністю формування криміналістичної прогностики як окремого криміналістичного вчення про закономірності побудови і перевірки прогнозів, що відображають перспективи і напрямки розвитку криміналістики та об’єктів її пізнання в майбутньому. Метою дослідження є аналіз сучасних наукових поглядів щодо розуміння криміналістичної прогностики, визначення її структури, місця і ролі в системі загальної теорії криміналістики, напрямів і сфер реалізації її теоретичних положень, методів побудови і верифікації криміналістичних прогнозів. Задля досягнення цієї мети були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, як діалектичний, історичний, формально-логічний, системно-структурний, системного і семантичного аналізу. Зазначено, що попри значущості прогностична функція криміналістичної науки дотепер ще не одержала належного розвитку, який відповідає складним завданням, що стоять у сфері боротьби зі злочинністю. Наголошено на необхідності поглибленої розробки теоретико-методологічної бази побудови та перевірки криміналістичних прогнозів, створення необхідного робочого інструментарію щодо здійснення такого роду досліджень. З огляду на вказане, особливого значення набуває потреба в формуванні криміналістичної прогностики як окремого криміналістичного вчення та самостійної галузі правового (юридичного) прогнозування. Доведено, що криміналістична прогностика у своїх дослідженнях охоплює наукову, науково-прикладну та практичну сфери, а криміналістичне прогнозування за масштабом обставин і фактів, що відображаються в прогностичних судженнях, та обсягом розв’язуваних завдань в судово-слідчій практиці диференціюється на стратегічне, тактичне та індивідуальне. Результатом прогностичних досліджень виступають прогнози, які можуть бути поділені на пошукові та нормативні, конструктивні та деструктивні, групові та індивідуальні, поточні, коротко- та довгострокові. Базовими методами розробки цих прогнозів є анкетування, інтерв’ювання, моніторинг, аналогія, екстраполяція, моделювання, експертні заключення, складання аналітичних записок, написання прогностичного сценарію, перевірка та оцінка (верифікація) прогностичних висновків.

прогнозування, прогнози, верифікація, екстраполяція, моніторинг, моделювання, аналогія