Закон є головним аспектом регулювання суспільних відносин. Конституція України зазначає, що всі громадяни України є вільними та рівними у своїй гідності та правах. Обмеження прав громадян у всіх випадках повинні мати чітко визначену мету, яка полягає у пошуку балансу між суспільною необхідністю та інтересами тих, хто має право. В умовах пандемії сформувалися нові структури конституційного регулювання громадських відносин. Для захисту здоров’я та безпеки населення було прийнято ряд жорстких кроків, які обмежують людину на різних рівнях. В цьому випадку виникає питання, чи у повній мірі відповідають прийняті кроки реальній необхідності? Дослідження новосформованих структур здатне висвітлити ефективність механізму дії та повноту конституційного регулювання. Мета цієї роботи полягає у дослідженні явищ регулювання у трьох аспектах: теоретичному, юридичному та в аспекті практичного виконання. У якості методів дослідження було використано аналітичний підхід та індуктивний метод спостереження, а також метод узагальнення і порівняння, та діалектичні принципи для виявлення основних характеристик явищ, що вивчаються. Використовувалися методи системного, структурного, функціонального та порівняльного аналізу, методи групування та обробки даних. Це дослідження визначило типи обмежень, які застосовуються в Україні для збереження біль-менш стабільної ситуації під час пандемії COVID-19. Описано закони та акти, що контролюють обмеження періоду пандемії. Визначено заходи, необхідні для безпеки життя та здоров’я населення. Було зроблено висновок, що коронавірус в Україні сприяв розвитку нових напрямків теоретичного супроводу та розвитку нового типу зв’язків з громадськістю під час пандемії. Він посприяв формуванню відповідальності, у тому числі юридичної, за ставлення до поширення коронавірусу та розробці чітких вимог для працівників служб охорони здоров’я та робітників прикордонних державних служб
права та свободи людини, обмеження прав, карантин, COVID-19, конституційне регулювання